Історія справи

Постанова ВСУ від 09.04.2026 року у справі №910/13001/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/13001/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача : Булат В.

Відповідача : Остапенко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025

(головуючий - Алданова С.О., судді Корсак В.А., Євсіков О.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025

(суддя - Смирнова Ю.М.)

у справі №910/13001/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" (далі -ТОВ "Енерджі Ексчейнж Солюшнс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Укренерго", відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 5 265 837,73 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача стосовно нарахування обсягів та вартості послуг з передачі електричної енергії при здійсненні позивачем експорту електричної енергії до країн - сторін договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії є неправомірними, а тому перераховані позивачем кошти мають бути повернуті, як безпідставно отримані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 265 837,73 грн безпідставно набутих коштів та судові витрати.

4. Судові рішення мотивовано тим, що кошти сплачені позивачем як оплата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 5 265 837,73 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

6. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

7. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, а саме частину другу статі 265 КАС України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18; від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15; від 08.12.2009 у справі №21-1573во09; від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18; від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18; від 31.08.2018 у справі №822/1815/16; від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 28.05.2024 у справі №927/664/23, від 10.07.2024 у справі №910/9558/23.

Крім того, скаржник зауважує, що у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/19423/20, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21 визначено, що "системний аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що зазначена норма підлягає застосуванню тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання. При цьому, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. …Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 04.02.2025 у справі №910/31/24)".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та розгляд заяв, клопотань

8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на те, що судами обґрунтовано встановлено наявність підстав для повернення грошових коштів, як безпідставно отриманих, отже, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 41 500,00 грн.

9. Відповідачем подано заперечення щодо стягнення заявлених позивачем у відзиві витрат на послуги адвоката у розмірі 41 500,00 грн. У запереченнях на заявлені позивачем витрати на оплату послуг адвоката, відповідач, просить Суд зменшити заявлені витрати до обґрунтованої із складністю справи суми, з урахуванням вчинених у справі дій адвокатом, до 10 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ПрАТ"НЕК "Укренерго" (як оператор системи передачі; ОСП) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у Приватне акціонерне товариство".

11. Відповідно до ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами серії АЕ № 288299, що видана відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17.04.2014 № 1012 відповідач виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії та відповідно до зведеного переліку суб`єктів природних монополій станом на 30.06.2024, що розміщений на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України, є суб`єктом природної монополії на всій території України з видом діяльності: передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами.

12. ТОВ "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність у якості постачальника електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що видана відповідно до постанови НКРЕКП від 28.07.2021 № 1192. Маючи ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, позивач також займається трейдингом електричної енергії у якості трейдера, та у якості трейдера здійснює експортні операції з електричною енергією.

13. 11.08.2021 між ПрАТ "Укренерго" як ОСП та ТОВ"Енерджі Ексчейнж Солюшнс" як користувачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 2125-02024 з додатковою угодою до нього (договір) (скорочено - Договір).

14. 21.09.2021 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2125-02024 від 11.08.2021 з метою приведення договору у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, якою, зокрема, внесені зміни до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії). У даній додатковій угоді сторони погодили, що її умови поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 11.08.2021 (п. 6 розділу 16 цієї угоди).

15. 28.12.2021 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 2125-02024 від 11.08.2021 з метою приведення договору у відповідність до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 10.11.2021 № 2027), якою, зокрема, внесені зміни до типової форми договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

16. В редакції додаткової угоди від 28.12.2021 до договору сторони передбачили таке:

- ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (п. 1.1);

- планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується ПДВ відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП (Регулятором) та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному веб-сайті в мережі Інтернет (п. 3.1);

- для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді. 2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передач (п. 4.1);

- розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 5.1);

- користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу) з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів та повертає їх ОСП. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п.п. 5.5, 5.6);

- договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1).

17. Згідно повідомлення відповідача від 30.10.2023 № 01/57251 позивачу доведено до відома про його приєднання до договору № 2125-02024-ПП про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування - 01.01.2024. Також відповідач повідомив, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 11.08.2021 № 2125-02024-ПП припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту зазначеній у цьому повідомленні про приєднання до договору від 01.01.2024 № 2125-02024-ПП, а саме 31.12.2023 та продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки.

18. Протягом спірного періоду (січень 2022 року - листопад 2023 року) між позивачем та відповідачем підписані акти приймання-передачі послуги згідно з договором, які містили в собі інформацію про фактичний обсяг послуги, ставку тарифу, вартість послуги без ПДВ, ПДВ, вартість послуги з ПДВ, а саме:

- акт приймання-передачі за січень від 31.01.2022 на суму з ПДВ 20303,30 грн (фактичний обсяг 48,951 МВт*год, ставка тарифу 345,64 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за лютий від 28.02.2022 на суму з ПДВ 349131,79 грн (фактичний обсяг 841,752 МВт*год (840,358 МВт*год з урахуванням акта коригування від 27.07.2023), ставка тарифу 345,64 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за квітень від 30.04.2023 на суму з ПДВ 2149899,53 грн (фактичний обсяг 4164,051 МВт*год (4160,906 МВт*год з урахуванням акта коригування від 17.07.2023), ставка тарифу 430,25 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за травень від 31.05.2023 на суму з ПДВ 2393116,58 грн (фактичний обсяг 4635,128 МВт*год (4626,462 МВт*год з урахуванням акта коригування від 18.08.2023), ставка тарифу 430,25 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за вересень від 30.09.2023 на суму з ПДВ 409608,16 грн (фактичний обсяг 703,649 МВт*год, ставка тарифу 485,10 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за жовтень від 31.10.2023 на суму з ПДВ 53145,23 грн (фактичний обсяг 91,296 МВт*год, ставка тарифу 485,10 грн/МВт*год);

- акт приймання-передачі за листопад від 30.11.2023 на суму з ПДВ 93200,90 грн (фактичний обсяг 160,106 МВт*год, ставка тарифу 485,10 грн/МВт*год).

19. Зазначені акти, зокрема, включали в себе обсяг експортованої електричної енергії, який був підтверджений відповідними довідками відповідача, а саме: січень 2022 року - 18 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/4627 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у січні 2022 року; лютий 2022 року - 816 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/9672 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у лютому 2022 року; квітень 2023 року - 4120 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/21799 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у квітні 2023 року; травень 2023 року - 4585 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/26885 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у травні 2023 року; вересень 2023 року - 642 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/50622 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у вересні 2023 року; жовтень 2023 року - 20 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/58873 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у жовтні 2023 року; листопад 2023 року - 69 МВт*год, що підтверджується довідкою відповідача за вих. № 01/66791 про обсяги електричної енергії, поставленої позивачем за зовнішньоекономічними контрактами у листопаді 2023 року.

20. За твердженнями позивача, з урахуванням обсягу експортованої електричної енергії та вартості послуг, які були безпідставно нараховані відповідачем, ним було визначено загальну суму коштів, безпідставно сплачених позивачем на користь відповідача, а саме: за електричну енергію, експортовану у січні 2022 року (18 МВт*год) позивач сплатив 7465,82 грн (18*345,64 (вартість послуги у січні 2022 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у лютому 2022 року (816 МВт*год) позивач сплатив 338450,69 грн (816*345,64 (вартість послуги у лютому 2022 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у квітні 2023 року (4120 МВт*год) позивач сплатив 2127156,00 грн (4120*430,25 (вартість послуги у квітні 2023 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у травні 2023 року (4585 МВт*год) позивач сплатив 2367235,50 грн (4585*430,25 (вартість послуги у травні 2023 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у вересні 2023 року (642 МВт*год) позивач сплатив 373721,04 грн (642*485,10 (вартість послуги у вересні 2023 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у жовтні 2023 року (20 МВт*год) позивач сплатив 11642,40 грн (20*485, 10 (вартість послуги у жовтні 2023 року) + 20% ПДВ); за електричну енергію, експортовану у листопаді 2023 року (69 МВт*год) позивач сплатив 40166,28 грн (69*485,10 (вартість послуги у листопаді 2023 року) + 20% ПДВ), а всього на суму 5 265 837,73 грн з ПДВ.

Позиція Верховного Суду

21. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзивах, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

22. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

23. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

24. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

25. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

26. Скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частину другу статі 265 КАС України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18; від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15; від 08.12.2009 у справі №21-1573во09; від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18; від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18; від 31.08.2018 у справі №822/1815/16; від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 28.05.2024 у справі №927/664/23, від 10.07.2024 у справі №910/9558/23.

27. Крім того, скаржник зауважує, що у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/19423/20, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21 визначено, що системний аналіз положень статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що зазначена норма підлягає застосуванню тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання. При цьому, набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. …Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 04.02.2025 у справі №910/31/24).

28. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

30. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

31. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

32. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

33. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

34. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація подібності правовідносин полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

35. При цьому, необхідно виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

36. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

37. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

38. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

39. Проаналізувавши доводи скаржника, викладені в обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційний суд зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, з огляду на наступне.

40. Як вже було зазначено вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення грошових коштів, як безпідставно набутих відповідачем. Позивач не погоджується із нарахуванням йому плати за послуги з передачі обсягів експортованої електричної енергії в рамках договору. Вимоги про стягнення грошових коштів позивач мотивував приписами статті 1212 ЦК України та стверджував, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу послуг щодо експорту електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються ці послуги, оскільки нарахування таких послуг не передбачено чинним законодавством, умовами договору та порушує міжнародні зобов`язання України.

41. За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

42. Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

43. Постачання електричної енергії - це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії (пункт 68 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

44. Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

45. Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України "Про державний кордон України").

46. Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

47. Отже, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.

48. Згідно з приписами пункту 5.1 Розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.

49. Відповідно до пункту 5.2 Розділу XI Кодексу системи передачі укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.

50. Між позивачем та відповідачем укладено Договір (договір про надання послуг з передачі електричної енергії), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії, а позивач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному Договором. Умови вказаного Договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

51. Станом на момент укладення Договору типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії містилася у додатку № 6 до Кодексу системи передач, і не передбачала умов щодо включення до обсягів послуг з передачі електричної енергії обсягів експортованої електричної енергії, тобто обсягів, які не пов`язані з обсягами споживання електричної енергії споживачами позивача.

52. Обов`язок сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено із прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження змін до Кодексу системи передачі", яка набула чинності 08.02.2020 (постанова № 360).

53. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 640/3041/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову № 360 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі. Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 640/3041/20 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

54. В подальшому, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 визнав протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до п.п. 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, п.п. 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 у справі № 640/27130/21 змінив шляхом виключення із абз. 2 резолютивної частини слів "з моменту прийняття", в іншій частині рішення залишив без змін. Верховний Суд ухвалою від 25.04.2023 відмовив НКРЕКП у відкритті касаційного провадження.

55. Таким чином, в порядку адміністративного судочинства при розгляді справи № 640/27130/21 встановленими є обставини протиправності та нечинності постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" в частині змін до п.п. 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, п.п. 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі.

56. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність у якості постачальника електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що видана відповідно до постанови НКРЕКП від 28.07.2021 № 1192. Маючи ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, позивач також займається трейдингом електричної енергії у якості трейдера, та у якості трейдера здійснює експортні операції з електричною енергією.

57. Заявлена до стягнення сума грошових коштів є оплаченою вартістю послуг передачі електричної енергії на експорт.

58. У свою чергу, трейдери - це учасники ринку електричної енергії, які не є користувачами системи передачі/розподілу, виробниками електричної енергії, проте виконують специфічну функцію - виключно перепродаж електричної енергії, не мають і не можуть мати підключених до об`єднаної енергетичної системи України об`єктів електроенергетики: електричної станції, електричної підстанції, електричної мережі.

59. Відповідно до статті 54 Закону України "Про ринок електричної енергії" господарська діяльність з перепродажу електричної енергії (трейдерська діяльність) на ринку електричної енергії підлягає ліцензуванню у разі відсутності у суб`єкта господарювання інших ліцензій, обов`язкових для провадження діяльності на ринку електричної енергії. Трейдери здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку електричної енергії, крім її продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.

60. Згідно зі статтею 55 Закону України "Про ринок електричної енергії" трейдери мають право: 1) купувати та продавати електричну енергію на ринку електричної енергії, здійснювати експорт-імпорт електричної енергії за вільними цінами; 2) вільно обирати контрагента за двостороннім договором; 3) на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; 4) доступу до інформації щодо діяльності на ринку електричної енергії у порядку та обсягах, визначених правилами ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 5) інші права, передбачені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умовами договорів, укладеними ними на ринку електричної енергії. Трейдери зобов`язані: 1) дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з трейдерської діяльності та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; 2) укладати договори, обов`язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів; 3) надавати повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, зокрема імпортованої та експортованої електричної енергії, у порядку, визначеному правилами ринку; 4) нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії відповідно до правил ринку; 5) сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену на ринку електричної енергії, та послуги, що надаються на ринку електричної енергії;

6) надавати Регулятору інформацію, необхідну для здійснення ним функцій і повноважень, встановлених законодавством.

61. Відповідно до частин 2, 7, 8 статті 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

62. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.

63. Відповідно до частини 11 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті.

64. Пункт 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.

65. Відповідно до статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010, встановлені обмеження щодо додаткового ввізного або вивізного мита.

66. При цьому відповідно до статті 11 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства: нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики" для цілей цього договору означають: 1) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/ЕС, від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії; 2) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу; 3) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.

67. Згідно із статтею 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.

68. Крім того, щодо повноважень Секретаріату Енергетичного Співтовариства слід зазначити, що відповідно до статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.

69. Таким чином, ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства на відповідність його умовам.

70. У межах реалізації вищезазначених повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

71. Також стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію), встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

72. Отже, враховуючи положення Закону України "Про міжнародні договори України", статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії, положення Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, зокрема статтю 41, та Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач експортував електричну енергію у спірний період тільки до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, отже, у позивача відсутній обов`язок оплачувати послуги з передачі електричної енергії щодо якої здійснюється експорт до країн, які є сторонами перелічених договорів/організацій.

73. Таким чином, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України.

74. Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі повністю узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 у подібних правовідносинах.

75. Водночас, судами встановлено, що позивачем оплачено такі послуги передачі електричної енергії, відповідно актів приймання -передачі.

76. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

77. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

78. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

79. Згідно з пунктом 3 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

80. Зважаючи, що судами встановлено неправомірність дій відповідача щодо нарахування обсягів та вартості послуг з передачі електричної енергії при здійсненні позивачем експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, та про необґрунтованість включення відповідачем до первинних та розрахункових документів вартості та обсягу послуг з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту до цих країн та без урахування міжнародних зобов`язань України, суди зробили обґрунтований висновок, що сплачені позивачем кошти як оплата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії до країн - сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також до країн - членів Європейського Союзу і Європейського співтовариства з атомної енергії, набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Отже спірні кошти, сплачені позивачем у сумі 5 265 837,73 грн, набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу.

81. Касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

82. Щодо доводів викладених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Суд вважає їх безпідставними і непоґрунтованими.

83. Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини другої статі 265 КАС України, і не врахував висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18, від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15, від 08.12.2009 у справі № 21-1573во09, від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18, від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18, від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16, від 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 28.05.2024 у справі № 927/664/23, від 10.07.2024 у справі № 910/9558/23, від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, з огляду на таке.

84. У постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18, від 05.07.2022 у справі № 826/12637/18, від 31.08.2018 у справі № 822/1815/16, 21.08.2018 у справі № 805/2339/16-а, від 10.07.2024 у справі № 910/9558/23, від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 відсутні посилання на положення статті 265 КАС України, а тому такі доводи відхиляються Судом.

85. У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 826/23168/15 суд посилався на положення статті 265 КАС України та зазначив про те, що оскарженню підлягають чинні нормативно-правові акти. Захист порушеного права у справах, предметом яких є нормативно-правові акти, здійснюється шляхом визнання їх протиправними (незаконними) та нечинними. Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням і лише на майбутнє. При цьому, у вказаній справі Судом зазначено, що з втратою чинності оскаржуваним розпорядженням КМДА від 30 квітня 2015 року № 442 воно перестало створювати юридичні наслідки для позивачки, у зв`язку з чим права, які позивачка вважала порушеними, є відновленими. З урахуванням викладеного у Суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивачки неможливе без визнання спірного розпорядження протиправним.

86. У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 зазначено про те, що пункти 1, 2 постанови КМУ № 103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії, були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню. У даному ж випадку, як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і прийняття рішення у цій справі судом першої інстанції, пункти 1, 2 постанови № 103 були чинними, а відтак підлягали застосуванню ГУ ПФ.

87. У постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 927/664/23 зазначено про те, що постанова НКРЕКП від 21.06.2022 № 613 була чинною на момент зміни Відповідачем постачальника природного газу. За висновками Суду за вказаною постановою НКРЕКП, в умовах воєнного стану порядок зміни постачальника природного газу для споживачів, що не є побутовими, був значно спрощений. Отже, дотримуючись приписів Постанови від 21.06.2022 № 613, Відповідач, як суб`єкт цивільних прав, діяв у межах, не заборонених договором або актами цивільного законодавства, що узгоджується з принципами розумності та добросовісності.

88. Відтак, безпідставними є доводи скаржника про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах із справ № 826/23168/15, № 2040/6740/18, № 927/664/23, оскільки, такі висновки викладено за інших обставин справи, ніж у справі, що розглядається Судом.

89. Крім того касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не вказано, з якого саме часу постанова НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" втратила чинність в оскаржуваній частині, оскільки, апеляційний суд у постанові ґрунтовно та послідовно виклав порядок розгляду судами справи № 640/27130/21 в якій предметом розгляду були вимоги про визнання протиправною та нечинною частини постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 та результат розгляду судами такого спору.

90. Крім того, посилання скаржник на постанови у Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №910/19423/20, від 22.06.2022 у справі №917/1062/21 від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 04.02.2025 у справі №910/31/24, касаційним судом також вважаються безпідставними.

91. Так, предметом спору у справі № 910/19423/20 були вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, інфляційних втрат та зобов`язання вчинити певні дії щодо донарахування позивачу необлікованого об`єму природного газу, у справі № 910/13271/18 предметом спору були вимоги про зобов`язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна, інфляційних і відсотків річних, у зв`язку з розірванням договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності, у справі № 917/1062/21 предметом спору були вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання газу, у справі № 910/3395/19 предметом спору були вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за кредитними договорами, відшкодування інфляційних, трьох відсотків річних, упущеної вимоги, у справі № 904/2444/18 предметом спору були вимоги про повернення безпідставно набутого майна грошових коштів, помилково перерахованих грошові кошти на рахунок ТОВ після припинення дії договору про відшкодування витрат балансоутримувача, у справі № 913/703/20 предметом спору були вимоги про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів), а також інфляційних втрат та 3% річних, коштів перерахованого авансу за договором підряду.

92. Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах із справ №910/19423/20, №917/1062/21 №910/13271/18, №910/3395/19, №918/47/18, №904/2444/18, №913/703/20, №910/31/24 щодо застосування положень ст. 1212 ЦК викладено Верховним Судом за інших встановлених судами обставин справи та відповідного матеріально - правового обґрунтування, ніж у справі, що розглядається Судом. Вказане відповідно вплинуло на правозастосування.

93. Правовий висновок у справі № 918/47/18 є неактуальним, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

94. Щодо інших доводів касаційної скарги, Суд вважає їх безпідставними , оскільки судові рішення прийнято з урахуванням правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 щодо реалізації актів Енергетичного Співтовариства та тлумачення змісту міжнародних договорів України. При цьому Суд враховує ієрархію правових висновків, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та мають перевагу над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів. Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №910/31/24.

95. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, в даному випадку, колегія суддів не вважає за необхідне закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, щодо підстав касаційного оскарження передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, отже, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

Розподіл судових витрат

99. Позивачем у відзиві на касаційну скаргу заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 41 500,00 грн. В наступному, 03.04.2026, через підсистему "Електронний суд" позивачем долучено докази понесення таких витрат, а саме, надано договір № 1408-24 про надання правничої допомоги від 14.08.2024 (далі - договір), та замовлення на надання правничої допомоги № 1 до договору (далі - замовлення).

100. Проаналізувавши заявлені позивачем у відзиві вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, понесені у суді касаційної інстанції, суд вважає, що такі витрати підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

101. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

102. Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

103. Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

104. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

105. Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

106. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

107. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

108. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

109. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

110. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи

111. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

112. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

113. Як вбачається з договору на правничу допомогу, наданим позивачем до Суду, Адвокатське бюро "Федотов та Партнери" (виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" на підставі взаємної домовленості уклали даний договір про наступне: п. 1.1. клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає правничу допомогу (далі також - послуги). Згідно п. 1.1.2 надання клієнту правничої допомоги щодо представництва та захисту його інтересів в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, в тому числі, але не виключно, у вищій раді правосуддя, органах Державної фіскальної служби України, органах Державної податкової служби України, органах Державної виконавчої служби та у відносинах з приватними виконавцями, нотаріусами, органах юстиції, в центральних органах виконавчої влади, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово - промисловій палаті України та усіх судах системи судоустрою України (суди всіх інстанцій та спеціалізацій). А також у відносинах з підприємствами, установами, організаціями будь-яких форм власності та організаційно-правових форм, у тому числі, але не виключно з ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" .

114. У п. 4.3 замовлення сторони погодили, що клієнт сплачує на користь виконавця фіксований гонорар у наступному порядку. зокрема: за надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції -41 500,00 грн.

115. Відповідачем було подано заперечення на заявлені позивачем витрати в суді касаційної інстанції, у яких відповідач, посилаючись на те, що заявлена сума витрат на оплату послуг адвоката суперечить критеріям пропорційності, співмірності і розумності розміру витрат, з огляду на конкретні обставини справи, просить Суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката до обґрунтованої із складністю справи, витраченим адвокатом часом на вчинення відповідних дій до суми 10 000,00 грн.

116. З урахуванням вищезазначеного, у справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та значенням справи для сторони), констатує, що відсутні підстави для присудження позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення у суді касаційної інстанції.

117. Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

118. З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій позиція позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням, судова практика в аналогічних спорах є сталою та послідовною, Суд зазначає про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 10 000,00 грн.

119. Щодо судових витрат у вигляді судового збору сплаченого скаржником, за загальним правилом статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись статтями 123 126 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/13001/24 залишити без змін.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Ексчейнж Солюшнс" (01011, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 4, квартира 6, ідентифікаційний код 44197402) 10 000.00 грн (десять тисяч) грн 00 коп витрат на правову допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй